Кіровоградські дитячі лідери - в Українському інституті національної пам’яті

Активна молодь – активна у всьому. Підтвердженням цієї дімки є лідери учнівського самоврядування Кіровоградської області. Напередодні  відзначення 25-ї річниці незалежності України слухачі обласної школи лідерів зустрілися із спеціалістами Національного інституту пам’яті.

Минулого року під час навчальних занять в школі  неодноразовим було обговорення питань  щодо відновлення та збереження національної пам’яті, посилення уваги дітей до історії України, вивчення етапів боротьби за відновлення державності України та здійснення заходів з увічнення пам'яті учасників національно-визвольної боротьби, жертв голодоморів та політичних репресій. Але ця зустріч була присвячена тим процесам, які відбуваються в суспільстві сьогодні – реалізації Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Надзвичайно цікаві, змістовні та насичені дві години обговорень дали можливість кожному зробити власні висновки та надихнутись на активну роботу в громаді. Хтось знайшов відповіді на запитання, на які  не міг відповісти раніше, хтось окреслив для себе плани громадської діяльності, хтось просто збагатився знаннями та життєвим досвідом. За це велика подяка працівникам Інституту національної пам’яті.

Щоб ще більше заінтригувати наших читачів ,ми пропонуємо  короткі висновки цієї зустрічі.

1.      Що таке декомунізація?

Декомунізація – процес усунення із суспільного, політичного й правового життя залишків комуністичної ідеології; це діяльність спрямована на відмову від комуністичних ідеалів (маркерів комуністичного режиму) у всіх сферах життя суспільства.

Такі маркери впливають на свідомість населення стимулюючи повернення до комуністичного ладу. Сьогодні злочини потрібно називати злочинами і не шукати будь-яких виправдань таким діям. Сьогодні потрібно називати злочинців. Такі маркери підсвідомо орієнтують людей щодо територіальної приналежності (наприклад: вулиця Леніна, де в центрі населеного пункту знаходиться пам’ятник цій особі, то все це наштовхує на думку, що населений пункт відноситься до РФ)

2.      «Ленінопад» це також позбавлення маркерів комуністичного режиму? Люди, які булипроти – виправдовують злочинця?

Демонтаж комуністичних символів та пам’ятників та визнання комуністичного режиму злочинним є пунктами ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (Далі – ЗУ про декомунізацію). Слід враховувати той момент, що люди, які були проти демонтажу – це молодь в часи комунізму. Вони пам’ятають все найкраще – те що дає молодість: сонце світить яскравіше, морозиво смачніше і ковбаса по 2.20))) Частина з них просто боїться змін.

3.      Гострим для нашої області стало питання її перейменування та перейменування обласного центру. Громадяни розділилися в своїх баченнях на декілька таборів, а це вносить розбрат в громаду. Чи можна було цього уникнути?

Ситуація з Кіровоградською областю має найбільш проблемну ситуацію. Назва «Єлесаветград» одразу не підтримана оскільки суперечить ЗУ про декомунізацію. За період від прийняття закону до остаточного перейменування пройшло достатньо часу для просвітницької роботи серед населення. Депутатом Верховної Ради України Горбуновим О.В. було представлено варіант назви «Кропивницький», який і набрав необхідну кількість голосів депутатів. Якщо досі тривають якісь протиріччя в громаді, отже є хтось хто «підігріває» цей конфлікт. Інше питання – Хто це? Та з якою метою це відбувається???? Можливо, необхідно було більше приділити уваги просвітницькій діяльності, надавати попередні запити до Інституту національної пам’яті для роз’яснення з приводу тієї чи іншої назви. Наразі відкритим є питання про назву області, тому  приєднуйтесь до етапу обговорення  перейменування.

4.      Ми маємо місто Кропивницький Кіровоградської області. Як тепер бути з назвами установ обласного підпорядкування?

Такі установи називаються відповідно назви області. Наприклад, Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості. Назва установи має назву області для територіальної ідентифікації. Проте, управління освіти, науки, молоді та спорту облдержадміністрації може прийняти рішення про зміну назви відповідно до назви обласного центру. В такому разі установа може називатися Кропивницький обласний центр дитячої та юнацької творчості. Та чи Кропивницький чи Кропивничанський – ще одне спірне питання!(((

5.      Часто в населених пунктах зустрічається назва вулиці «Героїв Сталінграду», яка підлягає перейменуванню і змінюється  подекуди на зовсім безглузді назви. Але ж чимало українських героїв полягло в Сталінградській битві.

По-перше, вже немає територіально-адміністративної одиниці з такою назвою. По-друге, можна брати назви конкретних учасників битви – це буде справедливо. А щодо нових назв, то вони обговорюються з громадськістю та приймаються спочатку на місцевому рівні. Є люди, які відносяться до перейменування як до процесу, а не утвердження певних цінностей. Тому маємо назви: «Вуликова», «Медова», «Пасічна» і т.д., мовляв влада зміниться і ми знову будемо змінювати назви.

6.      Ніби всі вулиці вже повинні були переназвати, а йдучи вулицями свого міста читаю на будинках «вул. Леніна», «вул. Калініна». Вони й досі неперейменовані?

Перейменування вже відбулося та потрібен час для зміни всіх табличок та інших знаків, які засвідчують назву вулиці, проспекту чи площі. 

7.      Чи вчасним є процес декомунізації в Україні і чого коштує вона громадянам?

Ніхто не може сказати із впевненістю коли настане слушний час, а для декого  цей час взагалі не настане. Взагалі Україна запізнилася із декомунізацією років на двадцять. Держави, які утворилися після розпаду СССР зробили це відразу. Громадянам це нічого не коштує. З часом в документацію буде внесено всі необхідні зміни. Примусово і у встановлений час ніхто не змушує цього робити. Не слід виправдань бездіяльності, слід знаходити можливості та діяти. Тільки в цьому випадку можна говорити про сильну державу.

8.      Символи для звичайних людей непомітні але мають великий на них вплив. Політичні діячі знають про це, тому вони "грають на руку" їм, чи не так?

Багато хто недооцінює значення символіки, проте символи відіграють неабияку роль в житті. Радянський уряд приділяв велику увагу цьому питанню, відгуки цієї діяльності знаходимо і сьогодні.  Тому і створено ЗУ про декомунізацію, щоб звільнитися все ж від комуністичного режиму.

9.      Ваш інститут займається викоріненням маркерів комунізму. А хто займається створенням та популяризацією українських національних маркерів?

Національними маркерами займається наш інститут та всі державні діячі. Яскраво ілюструють таку діяльність: відзначення 8 травня – Дня пам’яті та примирення, заміна георгіївської стрічки на червоний мак як знак перемоги в Другій світовій війні тощо.

10.   Чи вдало йде декомунізація в Україні?

Взагалі декомунізація в Україні йде вдало, зашилися неперейменованими лише дві області та два райони.

Це невеликий фрагмент зустрічі. Але вже він дає багато інформації для роздумів. Юним лідерам ще потрібно буде це обговорити в широкому колі.

А всіх кого цікавить  діяльність Кіровоградського обласного парламенту дітей , запрошуємо вас приєднатись до нас.  Не зволікай!

Інформацію підготувала Катерина Хлєбнікова – методист Кіровоградського обласного ЦДЮТ, координатор Кіровоградського обласного парламенту дітей.