Щорічний Всеукраїнський конкурс ініційовано і проведено Інститутом політико-правових та релігійних досліджень за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Міністерства освіти і науки України, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Національної академії педагогічних наук України, Європейської культурної асамблеї, Інституту модернізації змісту освіти МОН України, Інститут проблем виховання НАПН України, Київської міської державної адміністрації, ГО «ВГО «Національна та громадянська ідентичність», Всеукраїнського товариства «Знання» України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та ін. 

 

Метою Конкурсу є сприяння утвердженню української національної та громадянської ідентичності, поширення патріотичних ідей, виявлення і підтримка обдарованої молоді, заохочення до патріотичної творчості захисників і захисниць України через участь у мистецьких проєктах, підвищення рівня обізнаності про історію становлення сучасної української культури й мистецтва, створення умов для її творчого зростання.  Всеукраїнський конкурс засновано за ініціативи Герасименка Олександра Олександровича, Президента Інституту політико-правових та релігійних досліджень. 

 

Прийом конкурсних робіт тривав із 10 жовтня 2025 року до 6 січня 2026 року.  

 

До Всеукраїнського конкурсу творчих робіт долучилися 25368 учасників. Тож конкурс став наймасштабнішим заходом, який об’єднав молодь з усієї України. 

 

Проведення Конкурсу стало важливою складовою національно-патріотичного виховання молоді та сприяло консолідації українського суспільства, підтримці наукових і творчих ініціатив.  

 

За результатами відбору було визначено переможців, з переліком яких можна ознайомитись за посиланням.

 

#Інститут_політико_правових_та_релігійних_досліджень #Освітній_Простір_Кіровоградщини

28 січня 2026 року у малій залі Кіровоградської обласної військової адміністрації відбулося засідання робочої групи, присвячене підвищенню заробітної плати педагогічним працівникам. Під головуванням заступниці начальника обласної військової адміністрації Катерини Колтунової, до обговорення також долучилися: Сергій Шеремет, заступник начальника Кіровоградської облвійськадміністрації, Галина Пастух, радник патронатної служби ОВА, Ельза Лещенко, директор департаменту освіти і науки ОВА, Олександр Догаров, директор департаменту соціального захисту населення ОВА та Анжела Анісімова, в.о. директора департаменту фінансів ОВА.

 

Основною темою наради стало виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2025 року № 1749, яка передбачає поетапне підвищення заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам протягом 2026 року.

 

Заплановано збільшення заробітної плати педагогам на 30%. Освітня субвенція враховує додаткові фінансові ресурси для реалізації цього підвищення. Важливо, що у структурі середньої заробітної плати враховані всі обов’язкові доплати, зокрема надбавка за престижність педагогічної праці в розмірі 20%.

 

Для забезпечення підвищення окладів педагогічним працівникам позашкільної та дошкільної освіти громади мають залучити кошти місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування зобов’язані дотримуватись вимог Бюджетного кодексу та постанови Кабміну, щоб виплата заробітної плати педагогічним працівникам відбувалася у встановленому розмірі.

 

Катерина Колтунова підкреслила, що підвищення окладів не повинно супроводжуватись зменшенням інших складових заробітної плати. Зменшення або скасування обов'язкових виплат буде розглядатися як порушення законодавства.

 

Учасники засідання також наголосили на необхідності надання роз'яснень педагогічним працівникам.

 

#Кіровоградська_ОВА 

#Департамент_освіти_і_науки_Кіровоградської_ОВА #Освітній_Простір_Кіровоградщини

29 січня 2026 року, Україна вшановує 108-річницю героїчного бою молодих хлопців під Крутами. Далекого 1918 року гімназисти стали на захист Києва від більшовицької навали. Наймолодшому було лише 16 років. 

 

Радянська влада, як зараз Росія, хотіли захопити Київ. Наступ більшовиків військове командування України очікувало з полтавського напрямку. Туди кинули найбоєздатніші підрозділи, але наступ почався з іншого боку. Бій під Крутами відбувся вранці 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ.

 

Сили ворога були у декілька разів більшими (за різними даними, більшовиків було від 4 до 6-7 тисяч проти 300-600 українських бійців), але це не зломало молодих Героїв. Бій тривав кілька годин. Втрати більшовиків складали до 300 убитих, а ще поранені, полонені. Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти, втім, частина студентів, яка брали участь у битві, потрапила в оточення. Вони вийшов на станцію Крути, яка вже була захоплена червоноармійцями. Близько 30 юнаків взяли у полон, катували, а потім стратили.

 

Як бій під Крутами врятував українську державність?

 

Коли більшовики почали наступ, саме тоді тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу. І було дуже важливо, аби Київ перебував під контролем Центральної Ради. Наступ більшовиків, який був зупинений київськими студентами, дозволив це зробити. А 9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір, відповідно до якого УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

 

Прізвища загиблих студентів, які зупинили навалу більшовиків.

 

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 Героїв. Це - студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

 

Шануємо пам’ять українців, які віддали своє життя у бою під Крутами, який став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі з агресором. Дякуємо кожному, хто зараз боронить державу, її незалежність і майбутнє.

 

#Департамент_освіти_і_науки_Кіровоградської_ОВА

#Освітній_Простір_Кіровоградщини

Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

 

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –

 

таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.

Утім, останній рік війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.

Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.

 

А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.

І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження.

 

Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.

 

За минулий рік ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.

       

Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

       

Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.

 

Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.

 

Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.

       

Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.

 

Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Значить, нам потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

 

#Департамент_освіти_і_науки_Кіровоградської_ОВА

#Освітній_Простір_Кіровоградщини