Штрих до портрета школяра з Кіровоградщини – лауреата двох престижних літературних премій

    Максим Бричка: Кожна поезія перетинає моє життя…

  Штрих до портрета школяра з Кіровоградщини – лауреата двох престижних літературних премій

Цей навчальний рік для учня одинадцятого класу Компаніївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на Кіровоградщині  є  роком його прощання зі світом дитинства. Вже зараз  готується до якнайкращого складання  зовнішнього незалежного оцінювання і вступу на факультет філології та журналістики Центральноукраїнського державного педагогічного університету  імені Володимира Винниченка.

  Щасливий майбутній випускник школи тим, що родом із  степового краю, де «зіткнулися шаблі під Компаніівкою», усвідомлюючи свій кревний зв'язок із славетними письменниками Юрієм Яновським та Віктором Близнецем, славетні імена яких гідно вшановуються на його батьківщині.

   Максим зріс у селі, має цілеспрямований характер, який утверджує його як цілісну натуру. Навколишній  світ юнак  бачить світ  гостро, широко. І праця фізична його геть не обтяжує. Поки матуся на заробітках,  допомагає по господарству батькові  Ігорю Олександровичу та бабусі Лідії  Миколаївні, до мудрого слова якої завжди прислухається.

За словами школяра, він прагне побачити життя в повноті, пізнати його з вершин і низин, у просторі і часі, в сучасному і минулому.  Не оминає  увагою  облюбований ним степ, рідну Компаніївку із її чепурними хатками,  роботящих  й добрих людей,  – це оті численні невидимі корінчики, які єднають його з малою батьківщиною, бережуть від дріб’язковості та суєти. А ще  пише вірші, які перетинають його життя, мов оті паралелі і меридіани на шляху до зоряного майбутнього.

 Максим йде  у велику  літературу, дощенту зарядженим на пошук, відкриваючи, як свого часу Яновський,  нові теми, нові «географії» на шляху до «вершин людської душі», про що інформує педагог за фахом,  керівник районної літературної студії  «Вершники» Петро Романенко.

  Студію Максим почав відвідувати ще два роки тому.  Приходить на заняття  з радістю. Я розумію: це радість творчості і пізнання. Шанобливо ставиться до однодумців, зіставляючи власний світогляд, життєву позицію з поглядами на навколишній світ та людські вчинки.  Любить робити аналіз своєї творчості як засобу самовираження та самореалізації.   Максим  став  одним із двох лауреатів заснованої в районі минулого року літературної премії імені Віктора Близнеця,  витоки життєпису якого беруть початок у степовому селі Володимирівка поблизу Компаніівки.

 За кілька днів до початку занять в школі редакція райгазети «Степовий край» виділила  Максимові  місце для його кількох поетичних творів на тематичній літературній сторінці «Вершники». А  У школі, де він вчиться,  напередодні свята Першовересня відбулася  успішна презентація його першої збірочки поезій  під багатообіцяючою назвою «Меридіани». Своїм громадянським темпераментом, природою  обдаровання Максим Бричка начебто зобов’язаний виходом на багатолюдну аудиторію, якій потрібен мислячий поет.  Вочевидь, таким його  побачив і український письменник і відомий видавець, цьогорічний лауреат обласної літературної премії імені Юрія Яновського в номінації «Мала проза» Володимир Шовкошитний, який звернувся з проханням до місцевих митців слова приділити пильну увагу  юному автору, за яким – велике поетичне майбутнє

Після такої високої й схвальної оцінки  відомого прозаїка   забажалося більше дізнатися про витоки поетичної творчості Максима, а також про тих, хто  допомагає  його становленню, відчувати історичний час у його співвідношенні з днем сьогоднішнім.

«Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло» - ці рядки Антуана де Сент – Єкзюпері  обрав Максим Бричка епіграфом своєї першої книжки з назвою «Меридіани», яку «заселили» 24 поетичні  твори, серед яких читаю наступне:  

 Чи можна словом витесати дороги?

Поет навчився тишею кричать.

Мене поразка вчила перемоги,

А перемога вчила програвать.

Душа поета вірна і незрима.

Жива в словах і мертва без пера,

Блаженна й чиста, правдою вразлива,

Одна строфа – віки перетина.

Або ностальгійне: «Благає серпень осінь: «Не скаліч, мої прощальні, недописані романси», або потаємне: «Бодай хоч раз померти по-козацьки, без чарів, характерництва, зела…», або метафористичне: «Сідає сонце променем гарячим і засинає на небесному крилі». І такі приклади непоодинокі.

Путівку у літературу мені дала вчителька української мови та літератури  і мови школи, у якій навчаюся. Це -  Тамара Миколаївна Мараховська,  – каже Максим. – На її уроках художній твір вивчається нами як мистецьке явище,  а не лише як об’єкт літературознавчої науки. Вчителька  збагачує уроки такими видами самостійної роботи над текстом художнього твору, які спонукають учнів зіставляти світогляд, позицію того чи іншого письменника зі своїми поглядами на життя та вчинками, що відповідає нашим запитам і потребам, допомагають формувати активну громадянську позицію А ще  Тамара Миколаївна навчає досягати точності й виразності у передачі своїх думок, завдяки чому ми уважніше ставимося до мови, ощадливіше й вимогливіше використовуємо свої мовні запаси. 

Не втрималася у розмові  про свого талановитого  учня  і його вчителька, а ось Максим не забув  згадати добрим словом і бібліотекаря Світлану Миколаївну Полтавець, яка навчила його любити її величність  Книгу як джерело знань, заохочує до літературного краєзнавства, сприяє формуванню у нього філологічної культури, читацьких інтересів, літературного смаку.

Наприкінці вересня у селі  Нечаївці Компаніівського  району відбулося  нагородження цьогорічних лауреатів літературної премії імені Юрія Яновського: поета європейського рівня  Казімежа Бурната з Польщі, Володимира Шовкошитного,  Світлани Бреславської,  Дмитра Лазуткіна, Ольги Полевіної з Кропивницького.

Серед нагороджених був і  Максим Бричка, який отримав  заохочувальну премію імені Юрія Яновського  від народного депутата України Станіслава Березкіна.

Анатолій Саржевський, фото автора