Працюй , борися, пам’ятай Що час не жде, летить, минає…

Ці слова належать перу Олени Журливої - відомої української поетеси, оперної співачки, перекладача, літературознавця,120 - річчя від дня народження якої днями було відзначено   в актовому залі третьої школи м. Кропивницького за участі  випускників, науковців, літераторів. Журналістів.

Протягом 1951-1956 років  вона, випускниця київського інституту народної освіти  з дипломом кандидата філологічних наук,  викладала українську мову та літературу в цій  школі, на фасаді якої встановлено меморіальну дошку.

Значну частину свого життя Олена Костянтинівна, яка закінчила 1922 року київський інститут народної освіти  з дипломом кандидата філологічних наук, віддала редакторській, редакційній та педагогічній роботі.

  

Із розповіді заступника директора закладу освіти Світлани Новік присутні дізналися про життєвий та творчий шлях цієї мужньої  жінки, прикутою протягом  багатьої тяжкою хворобою до ліжка.

Про  поезії Журливої тепло відгукувалися Леся Українка, з якою юна поетеса познайомилася в Києві, а пізніш  перекладала її твори  на російську мову разом із творами Василя Стефаника, драматург Іван Дніпровський - автор рецензії на першу книжку «Металом горно», яка вийшла друком у 1926 році з передмовою Марка Йогансена, пізніш - Олександр Копиленко, Олесь Донченко, Степан Васильченко, Павло Тичина, Володимир Сосюра.

Поетеса зізнавалася у тому, що букети троянд їй частенько дарував Олександр Олесь - лірик. У цьому не було нічого дивного, бо ж Олена Журлива (Котова) від природи була наділена вродою, мала музичний хист, чудово співала, була солісткою у студентському хорі, успішно виступала спочатку з концертами у Харківській опері, а вже наприкінці 20-х років як поетеса-співачка гастролювала по Україні. Вона пережила не лише безпідставний арешт в Москві та судовий процес, який визначив їй міру покарання кількарічним перебуванням у виправно-трудових таборах далеко від її рідної України, а й зберегла жагучу любов до життя.

    Якщо в першій збірці поезій «Металом горно» наскрізною є тема мирної праці та оновлення життя в усіх його проявах, то вже друга збірка «Багряний світ»  засвідчила появу у літературі ще одного лірика з пориваннями до любові, ідеалу, душевної краси, гармонії. Однак як часто поетеса розпинає себе на хресті сумнівів і особистих розчарувань. Дійсність повсякчасно вносила дисгармонію і в її особисте життя, і в омріяні  ідеали, задля яких вона творила і жила:

Борись, уславлений герою!

 Тебе злий ворог не зборов

 Підступністю своєї влади.

 За що ж тебе кривавий суд

 В'ялить в тюрмі?

Про свої враження від знайомства із  Журливою, яка померла 1971 року. залишивши по собі 11 поетичних збірок та незабутню пам'ять  для нащадків,  присутні дізналися від  колишньої учениці Ганни Бурянської та автора цих рядків, колишнього директора школи, який читав їй свої вірші ще школярем. А ще виступали місцева поетеса Ніна Бредіхіна та учениця Ірина Чех, учасники вокального ансамблю, які виконували пісні на слова Олени  Журливої, колишні випускники школи – кандидат педагогічних наук Віталій Постолатій та доктор філологічних наук Інна Зубатенко, учні початкової школи. Вони декламували зі сцени поезії колишньої вчительки.

 Директор міського літературно-меморіального музею ім. І. Карпенка – Карого Катерина  Лісняк та краєзнавець і науковець ОІППО імені Василя Сухомлинського  Лариса Гайда подарували  книжки для музею школи,  які із вдячністю прийняла директор  Світлана Бик – організатор теплої і зворушливої зустрічі про  людину « з роду гордих українок».

                                                                          Анатолій Саржевський